Жовтень 1, 2016

МЕТАДОНОВА ЗАЛЕЖНІСТЬ

Якщо ви чи ваші близькі люди зіткнулися з проблемою наркоманії, про це обов’язково потрібно говорити. Сьогодні ми поговоримо про метадон. Метадон – синтетичний препарат, який використовується як анальгетик, а також під час лікування наркотичної залежності. Розроблена метадонова програма – замісна терапія для лікування наркоманії, вона широко застосовується в низці країн Європи. У процесі роботи, консультацій, часто виникають запитання щодо того, наскільки вона ефективна. Деякі автори стверджують, що це панацея, інші категорично проти неї. Можу сказати, що це не лише медична, це більше соціальна програма, але проводити її без контролю лікарів не можна. І вибір брати в ній участь чи ні, залишається за хворими.

Коротко про метадон. За своєю наркогенністю, тяжкістю тощо він займає практично перше місце серед інших наркотичних речовин. За хімічною структурою він ідентичний до героїну. Єдина різниця: героїн напівсинтетичний, а метадон – синтетичний. Період напіввиведення героїну становить 6 годин, а метадону – 24 години. При вживанні героїну ейфорія яскрава, при вживанні метадону – вона менш яскрава. Саме з цієї причини звикання, толерантність (у цьому випадку під ними розуміється терпимість по відношенню до психоактивної речовини та необхідність підвищувати дозу, щоб отримати ейфорію) і резистентність (неприйнятливість, тобто та доза, яка для простої людини була б токсичною та смертельною, для наших хворих звична доза, потрібна щоб просто бути «в тонусі») у героїну ростуть швидше.

Теоретично вважається, що через менш яскраву ейфорію від метадону, хворі залишаються більш адаптованими. Вони можуть брати участь у громадському житті, не підвищується криміногенність, локалізуються такі захворювання, як гепатит С, ВІЛ-інфекція. Однак, на жаль, хочемо ми цього, чи ні, як толерантність, так і резистентність, ростимуть. А разом із ними важкі та незворотні зміни в організмі. Однак при вживанні метадону це відбуватиметься повільніше, проте більш надійно. Абстинентний синдром (ломка) за рахунок того, що метадон має пролонговану дію, також стає більш тривалим. Больова симптоматика стає тривалою, а анальгетики не припиняють біль.

Дуже рідко зустрічаються хворі, що вживають лише метадон. Часто його поєднують із транквілізаторами, іншими психоактивними речовинами. З’являються парадоксальні реакції, оскільки одні препарати можуть підсилювати дію інших. І в науковій літературі не завжди можна зустріти опис цих реакцій. Ця ситуація створює значні труднощі для надання допомоги у випадку передозування. Те саме стосується змін в організмі хворого. Ми спостерігаємо специфічні токсичні гепатити, не говорячи вже про те, що в кожного хворого є гепатити С та В, а також токсичні холецистити (за рахунок спазму жовчних проток у жовчному міхурі завжди застоюється жовч). Кардіоміопатія, виражені зміни з боку серцево-судинної системи.

Нефротоксичні зміни з боку нирок, ураження дихальної системи, явища енцефалопатії зі стійкими органічними змінами в головному мозку. Метадон підсилює тонус кишечника, через що порушується скорочувальна функція й це призводить до запорів, порушення мікрофлори кишечника, колітів тощо. Опіати, до яких відноситься метадон – найсильніші знеболювальні, протишокові засоби. Тому такі захворювання, як перитоніт, виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки, інфаркт міокарда, можуть протікати атипово, безболісно.

Пізня діагностика та надання некваліфікованої медичної допомоги в такому випадку можуть призвести до летального результату. Усі хворі, що вживають метадон, мають великий шанс раптової смерті. Що стосується їхньої психіки, ми бачимо всі симптоми та синдроми загальної психопатології у вигляді афективних розладів, депресії, гіпоманіакальних станів, суїцидальних думок і спроб. Дисфорія та психопатизація, надмірно цінні нав’язливі ідеї. Гадаю, немає сумнівів, що такі хворі повинні лікуватися лише в стаціонарі, а режим відділення має бути закритим.

Наркологічна клініка має дотримуватися санітарно-гігієнічних вимог режиму психіатрії та наркології. Пацієнти повинні отримувати комплексне лікування та цілодобово спостерігатися в динаміці. Перший етап – зняття інтоксикації, однак це не є вирішенням питання абстинентного синдрому. Ці хворі повинні отримати консультацію терапевта, невролога й інших спеціалістів. Вони мають отримувати гепатопротектори, серцеві глікозиди, ноотропні, амінокислотні та психотропні препарати, вітаміни.

Без належного лікування ніколи не отримати позитивного ефекту, а самому хворому не втекти від цієї проблеми, яку він сам для себе створив. Усі спроби вирішити цю проблему самостійно будуть марними. І це не питання силі волі, справа в тому що це хвороба. Її потрібно лікувати.

У Києві далеко не всі лікарі беруться за лікування метадонових наркоманів. Наскільки висока ефективність метадонової програми – досі дискусійне запитання. Ви можете залишитися з метадоном назавжди, і ніхто вас не осудить, тому що це державна програма. А можете відмовитися від нього. Але вибір завжди за вами.
А.О. Кадиров